Медицина середніх віків. Релігія. Філософія. Забобони.
Проф. О. А. Опарін. Харківська медична академія післядипломної освіти.
У статті показано, що в середньовіччя санітарно-епідеміологічний стан характеризувався відсутністю системи каналізації і водопостачання; повною антисанітарією, як міста в цілому, так і окремих будинків; відсутністю елементарних правил особистої гігієни; високим відсотком дитячої смертності і епідеміями, що майже не припинялись. Показано, що медицина в епоху середньовіччя грунтувалася на принципах схоластики, що відкидала в принципі будь-які наукові відкриття і що протиставляла віру і науку, що робило її розвиток неможливим у принципі. Методи лікування, вживані середньовічною медициною, базувалися на грубих забобонах, що зводилися до віри в цілющу силу амулетів і талісманів; приписуванні впливу на здоров’я людини розташування зірок; ролі змов і цілющій силі розтертих каменів і мінералів. У роботі встановлено, що основу середньовічної медицини складали в першу чергу вчення середньовічної церкви про безсмертя душі, святих, о хворобі, в яких переважали грубі язичницькі вірування і філософія, що робили не лише неможливим розвиток медицини, як такий, але і що призводило до масових епідемій, антисанітарії, зростання нервово-психічних захворювань, зниження тривалості і якості життя населення.
Ключові слова: середньовіччя, медицина, забобони, обряд, антисанітарія.