Проф. К.К. Васильєв
Одеський національний медичний університет
Буде сто років, як після приходу до влади більшовиків, країну змушені були покинути сотні тисяч політичних біженців. Післяжовтнева еміграція увійшла в історію як «культурна еміграція» — значну частку серед мігрантів становили особи з вищою освітою. Серед останніх були і професори-медики. Однак в біографічних довідниках українських медичних вузів (Київський національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, Харківський національний медичний університет і Одеський національний медичний університет) про деяких професорів-терапевтів відомостей немає, а про інших неповні дані. У статті висвітлюються основні віхи життя і діяльності професорів-терапевтів з Києва, Харкова та Одеси, які стали політичними емігрантами. Це — К.Е. Вагнер (1862-ок. 1950), П.О. Вальтер (1856—1932), Ф.В. Вербицький (1881—1971), С.С. Груздєв (1864—1936), О.Й. Ігнатовський (1875—1955), О.І. Щербаков (1858—1944) і Г.Ю. Явейн (1863—1920).
Ключові слова: терапевти, політичні емігранти, пост жовтнева еміграція.
https://dx.doi.org/10.15407/internalmed2020.01.058
For citing:
1. Васильев К.К. Терапевты — политические эмигранты. (Из истории послеоктябрьского исхода) // Східноєвропейський журнал внутрішньої та сімейної медицини. – 2020. – № 1. – С. 58-63. doi: 10.15407/internalmed2020.01.058
2. Vasyliev KK. [Therapists are political refugees. (From the history of the post-October exodus)]. Shidnoevr. z. vnutr. simejnoi med. 2020;1:58-63. doi: 10.15407/internalmed2020.01.058. Russian.