Проф. О. А. Опарін.
Харківська медична академія післядипломної освіти.
У статті показано, що особистість Парацельса є однією з найбільш суперечливих в історії медицини, постійно бореться з одного боку між справді науковими дослідженнями, спостереженнями і містичними, алхімічними дослідами, а з іншого боку між високим призначенням лікаря і найнижчими пороками. Встановлено, що в роботах Парацельса домінували містичні вчення: про ятрохимію з її алхімічним уявленням про природу людини; можливості навроку; про сигнатуру – таємничі знаки, що залишаються нібито самою природою на формі рослин; про астральне тіло та мікрокосмію; алхімію та астрологію; а методи лікування базувалися на суто язичних засобах у вигляді арканів та симпатичних засобів. Показано, що Парацельс став засновником парамедицини, заклавши фундамент для формування в подальшому гомеопатії, тваринного магнетизму, вчення про Аурах, хілерства і екстрасенсорики, які сприяли і сприяють витисненню з медичної науки і практики справді наукової складової замість містичної та шарлатанської. Відзначено, що захоплення Парацельса містикою вкрай несприятливо позначилися на його особистому житті, яке загрузло, нарешті, в пияцтві і розпусті.
Ключові слова: Парацельс, медицина, містика, парамедицина.