Проф. О.А. Опарін
Харківська медична академія післядипломної освіти, Кафедра терапії, ревматології та клінічної фармакології
Українська Академія Історії Медицини
У статті показано, що показано, що у середньовіччі санітарно-епідеміологічний стан характеризувався відсутністю системи каналізації та водопостачання; повною антисанітарією, як міста загалом, і окремих будинків; відсутністю елементарних правил особистої гігієни; високим відсотком дитячої смертності і епідеміями, що майже не припиняються. Показано, що медицина в епоху середньовіччя ґрунтувалася на принципах схоластики, яка відкидала в принципі будь-які наукові відкриття та протиставляла віру та науку, що робило її розвиток неможливим у принципі.
Методи лікування, що застосовуються середньовічної медициною, базувалися на грубих забобонах, що зводилися до віри в цілющу силу амулетів та талісманів; приписування впливу на здоров’я людини розташування зірок; ролі змов і цілющої сили розтертих каменів та мінералів. Встановлено, що основу середньовічної медицини становили насамперед вчення та уявлення середньовічної церкви про безсмертя душі, святих, про хворобу, освіту, в яких превалювали грубі язичницькі вірування та філософія, які унеможливлюють розвиток медицини як такої, а й призводять до масових. епідеміям, антисанітарії, зростанню нервово-психічних захворювань, тривалості та якості життя населення.
Ключові слова: середньовачна медицина, релігійні парадігми, методи лікування.
https://dx.doi.org/10.15407/internalmed2022.02.058
Для цитування:
- Oparin, А. Religious paradigms of medieval medicine // Східноєвропейський журнал внутрішньої та сімейної медицини. – 2022. – № 2. – С. 58-67. doi: 15407/internalmed2022.02.058
- Oparin А. [Religious paradigms of medieval medicine]. Shidnoevr. z. vnutr. simejnoi med. 2022;2:58-67. doi: 10.15407/internalmed2022.02.058