Проф. А.А. Опарін. Харківська медична академія післядипломної освіти. Кафедра терапії, ревматології та клінічної фармакології.
У роботі показано, що для історії медицини у Візантії характерна практично повна стагнація її розвитку упродовж усієї тисячі років існування імперії і для якої характерно було пануванням релігійно-магічних представлень у вигляді астрології, магії, окультизму, неоплатонізму над науковими; украй низьким рівнем системи освіти і підготовки лікарів.
В ході роботи встановлено, що однією з провідних причин стагнації розвитку медичної науки у Візантійській імперії стало формування в ній інституту державної церкви, яка повністю була контрольована, як в адміністративному, так і доктринальному плані імперським урядом, що привело: до секуляризації церкви і перетворення її у видатного феодала; до твердження в церкві язичницьких вірувань і положень; формуванню і процвітанню забобонів і обрядів, характерних для язичництва. Показано, що держава, підпорядкувавши собі церкву, втратила необхідну духовну основу, без якої неможлива в принципі побудова здорового і процвітаючого суспільства, слідством чого стало формування украй відсталого соціально-економічного положення Візантії, що характеризовалось тривалим збереженням рабовласницьких стосунків, тотальним казнокрадством, величезним бюрократичним апаратом, корумпованістю судової системі, різким майновим розшаруванням суспільства, низьким рівнем розвитку науки в цілому і медицини зокрема.
Ключові слова: Візантія, медицина, схоластика, алхімія.