Проф. Л.В. Андріюк 1, проф. Л.С. Бабінець 2, асист. О.В. Грабоус 1
1 ДНП «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького»,
2 Тернопільський національний медичний університет імені І.Я.Горбачевського МОЗ України
Мінно-вибухова травма (МВТ) характеризується комбінованим ураженням, зумовленим вибуховою хвилею, уламками, прискоренням/ударом тіла, термічними та токсичними факторами, що формує поліорганний профіль ушкоджень і високу частоту тривалих функціональних обмежень .
У 2022-2025 рр. реабілітація після вибухових уражень еволюціонувала від фрагментарного підходу до моделі безперервної допомоги (від ранньої реабілітації в гострому періоді до довготривалої амбулаторної, громадської та професійної реінтеграції), з опорою на мультидисциплінарні команди, Міжнародну класифікацію функціонування (МКФ) і клінічні настанови щодо ампутацій, черепно-мозкової травми, акустичної травми, опіків і болю .
У статті узагальнено ключові доказові підходи та організаційні рішення: рання мобілізація й профілактика ускладнень, передпротезна підготовка, сучасне протезування, нейрореабілітація, аудіологічне ведення тинітусу/втрати слуху, опікова реабілітація, мультимодальний контроль болю, інтегрована психологічна допомога і маршрутизація пацієнтів . Окремо висвітлено питання ресурсного планування в умовах масових надзвичайних подій та виклики для системи реабілітації в Україні .
Ключові слова: мінно-вибухова травма; політравма; ампутація; протезування; осеоінтеграція; черепно-мозкова травма; акустична травма; опіки; фантомний біль; ПТСР; МКФ; мультидисциплінарна реабілітація .
https://doi.org/
Download.PDF
Для цитування: