Алгоритм ведення пацієнта з депресією у первинній медичній практиці (за досвідом Словенії та Хорватії).

Проф. Л.С. Бабінець.

Тернопільський національний медичний університетімені І. Я. Горбачевського МОЗ України.

Актуальність. Депресія – одна з найбільш значущих проблем охорони здоров’я і суспільства в цілому. Депресивні епізоди часто починаються після негативної життєвого події, і вони часто діагностуються в сімейній медицині. Мета – проаналізувати основні ключові аспекти ведення пацієнта з депресією в практиці первинної медичної допомоги на основі реальної клінічної сітуаціі. Основная частина. Найважливішими факторами ризику депресії є ранні епізоди депресії, депресивні проблеми у близьких родичів, жіноча стать, вік від 18 до 30 років, а також середній вік, супутнє хронічне соматичне захворювання, низький соціально-економічний статус, розлучення, вдівство або стан самотності, безробіття, зловживання алкоголем і нелегальними речовинами. У пацієнтів, які почали приймати антидепресанти і яким не загрожує самогубство, планується: 1) два тижні для подальшого спостереження, 2) після цього регулярні спостереження кожні два-чотири тижні протягом перших трьох місяців прийому препаратів, 3) якщо терапевтичний ефект антидепресантів задовільний, інтервали між спостереженнями можуть бути довшими. Пацієнтам з депресією, які мають залишкові симптоми після лікування, необхідна оцінка їх працездатності для вирішення питання про можливість виконання роботи, яку вони виконували раніше. Повернення на роботу багато в чому залежить від мотивації пацієнта, що, в свою чергу, залежить від його задоволеності, фізичних умов праці, оплати праці, соціальних умов, відносин з роботодавцем, колегами і частки креативності в роботі, що робить її викликом і дозволяє самореалізуватися. Висновок: Сучасна практика первинної медичної допомоги показує, що в Хорватії і Словенії до 50%, а у Великобританії до 80% пацієнтів з депресією проходять діагностику, лікування і подальше спостереження на етапі первинної медичної допомоги. Організовуючи план ведення хворих на депресію, сімейний лікар визначає лікування і подальше спостереження. Оцінка стійкої непрацездатності можлива тільки після завершення лікування і реабілітації, якщо буде зроблено висновок, що стан здоров’я пацієнта не може бути значно покращено.

Ключові слова: депресія, клінічний випадок, антидепресанти, оцінка втрати працездатності, показання для госпіталізації.

https://dx.doi.org/10.15407/internalmed2020.02.059

Download.PDF

Для цитування:

  1. Бабінець, Л.С. Алгоритм ведення пацієнта з депресією у первинній медичній практиці (за досвідом Словенії та Хорватії) // Східноєвропейський журнал внутрішньої та сімейної медицини. – 2020. – № 2. – С. 59-63. doi: 10.15407/internalmed2020.02.059.
  2. Babinets LS. [Algorithm of management of patients with depression in primary medical practice (from the experience of Slovenia and Croatia)]. Shidnoevr. z. vnutr. simejnoi med. 2020;2:59-63. Ukrainian. doi: 10.15407/internalmed2020.02.059.